Як підвищити навчальну мотивацію дитини: 10 порад від психолога
Небажання дитини вчитися турбує багатьох батьків. Хтось стикається з цією проблемою зрідка, декому доводиться систематично боротися з відсутністю інтересу школяра до навчання.
Тому сьогодні з’ясовуємо, як батьки можуть допомогти дитині підвищити навчальну мотивацію. І для початку визначимося з тим, що мають на увазі психологи, використовуючи цей психологічний термін.
Що таке мотивація?
Мотивація (з лат. «movere» — «рухати») — це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети
В процесі навчання ключове значення мають два види мотивації — внутрішня і зовнішня.
1) В основі внутрішньої навчальної мотивації лежить пізнавальний інтерес, прагнення дитини отримувати нові знання і навички.
2) Зовнішня навчальна мотивація зумовлюється зовнішніми чинниками, наприклад, заохоченням з боку дорослих (дозвіл пограти за комп’ютером після виконання домашніх завдань, обіцянка купити іграшку/дорогий гаджет, якщо в табелі будуть гарні оцінки). Але, як правило, цей вид мотивації короткостроковий і ненадійний. Адже, коли дитина досягне обіцяного, вона перестане вчитися. Тобто для того, щоб дитина продовжувала навчання, батькам доведеться знаходити нову приманку.
Тому дуже важливо формувати і підтримувати саме внутрішню мотивацію до навчання, пізнавальний інтерес дитини. Як це зробити — дізнаємося в експертів.
Як допомогти дитині підвищити мотивацію до навчання?
1. З’ясувати причини, чому дитина відмовляється вчитися
Часто на заваді бажанню вчитися стоїть перевтома, конфлікт з однокласниками чи сварки в родині. Усунувши ці фактори і створивши сприятливу атмосферу в родині, ми зробимо суттєвий крок до підвищення інтересу дитини до навчання.
Якщо причина лежить глибше або ви не можете її знайти, варто проконсультуватися з психологом, який допоможе розібратися в ситуації, що виникла і, можливо, дасть конкретні поради.
До прикладу:
«Якщо дитина не впевнена в собі та своїх силах — підтримайте її, нагадайте час, коли все вдавалось, підкажіть, як зробити швидше та якісніше, давайте підказки, хваліть за успіхи, будьте поряд і будьте опорою.»
2. Підтримувати допитливість
Насамперед дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли маленька дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань.
Якщо загасити цю природну дитячу допитливість («Не лізь!», «Не заважай!», «Відчепись!»), потім, у шкільні роки, змінити це буде дуже важко. А детально й терпляче відповідаючи на всі запитання дитини, ви формуєте в неї установку, що процес пізнання нового — це цікаво, і що ви, як батьки, це заохочуєте.
Школа — це місце, де дитина проводить більшу частину свого життя, і від того, як організоване в ній навчання значно залежить і мотивація дитини.
І не забувайте показувати позитивне ставлення до школи і навчального процесу, адже дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти. Будьте обережні у висловлюваннях про педагогів і предмети.
Спробуйте також зацікавити школяра незвичайною подачею матеріалу. Відеоуроки, віртуальні курси, екскурсії, подорожі, інтелектуальні ігри та квести — все це може доповнювати шкільне навчання і дозволяє отримувати задоволення від здобуття знань і особистих відкриттів.
Нехай дитина шукає інформацію там, де їй цікаво, де її щось може захопити, де вона може порівняти інформацію. І ніколи не привчайте дитину до одного джерела. Привчайте своїх дітей до десяти джерел: «Пошукай інформацію в десяти джерелах, подумай, потім оброби і видай мені своє розуміння суті процесу.
3. Враховувати індивідуальні особливості дитини, її вподобання
Рекомендую батькам стежити за тим, куди тягнеться природна мотивація дитини, що її цікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, до думок і почуттів якого прислухаються, а не ігнорують. Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання та захоплення, шукати себе в різних формах і різновидах діяльності.
Допомагайте школяру знайти зв’язок між навчанням у школі і його інтересами. Наприклад, підліток, який хоче займатися астрономією, має знати, що для цього йому потрібно вивчати математику і фізику.
Якщо дитині з якихось причин нецікавий або складний конкретний предмет, його можна спробувати вивчати, поєднавши з поточними захопленнями. Скажімо, дитина любить певні фільми, але ненавидить англійську. Можна пояснити, що справжній сенс того, про що говорять її улюблені герої, можна зрозуміти тільки мовою оригіналу. І запропонуйте спробувати такий варіант перегляду фільму.
4. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності
Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайте критичне мислення дитини, привчайте до самоконтролю.
Батьки не завжди зможуть контролювати навчальний процес. А якщо мова йде про підлітка, то контроль і зовсім може бути відсутнім.
Допоможіть дитині навчитися правильно розподіляти свій час і навантаження, адже під час підготовки доводиться на якісь завдання і предмети виділяти більше часу, на якісь — менше. Це допоможе школяру стати більш організованим і продуктивним.
5. Давати простір для самостійності та креативності.
Психотерапевт Вікторія Горбунова радить батькам створювати умови, за яких дитина може зробити завдання сама і допомагати тільки, коли вона попросить.
Важливо створити для дитини зону розвитку, а не робити за неї те, що вона може (хоч і з труднощами) виконати сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, виконуючи її замість дитини. Краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. Цей процес триваліший, але більш правильний.
Також дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на зразку, приймайте різні варіанти дій та рішень.
6. Створювати ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися)
Вчіть дитину перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень. Адже коли ми сваримо дитину за помилки, в неї з’являється страх невдачі, що може стати першим кроком на шляху до демотивації.
7. Хвалити дитину за її зусилля
Дитині важливо знати, що всі її зусилля помічаються батьками. Але хвалити теж треба вміти правильно.
Пояснюю: «Недостатньо просто сказати дитині: „Молодець!“. Коли ви хвалите роботу, дитина має відчути, що ви не просто дивитеся на неї, а й бачите те, що зображено. Важливо відзначити деталі, які ви розглянули, розпитати, що там намальовано, зроблено, тоді дитині буде очевидна ваша зацікавленість, і вона бажатиме повторити цей приємний досвід.»
8. Не критикувати, не порівнювати з іншими
Замість того, щоб допомогти, батьки часто сварять дитину за погані оцінки або ставлять у приклад інших, більш успішних дітей. Світлана Ройз стверджує, що така поведінка — найгірша помилка батьків. Адже дитина починає думати, що в центрі вашої уваги — лише її досягнення, а не вона сама. До того ж, порівнюючи дитину з іншими, ми підриваємо її самооцінку і змушуємо думати, що вона гірша за інших.
9. Підтримувати під час невдач
У випадку невдачі проявіть свою любов і розуміння: «Орієнтуйте дитину на пошук виходу, давайте емоційну підтримку без докорів та фраз на кшталт «Тебе ж попереджали!»), а ще — діліться власним досвідом невдач та способів впоратися з ними («Я теж переживав подібне...»).
• Якщо дитина відстала від навчального процесу чи не може розібратися в якійсь темі, допоможіть їй (якщо знаєте цю тему і можете пояснювати спокійно) або знайдіть репетитора, який зможе якісно пояснити теми і зацікавити дитину предметом. Важливо, щоб дитині було цікаво і вона вловила момент «Я зрозумів! Я розібрався! Я можу далі рухатися сам».
10. Дозувати навантаження
Обов’язково дотримуйтеся балансу між навчанням і відпочинком дитини. Не допускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу до процесу отримання знань.
• Пам’ятайте, що дитина фізично не зможе приділяти достатньо часу навчанню, якщо її день буде розписаний по хвилинах і вона не зможе відпочивати від занять.
Тому подбайте про те, щоб школяр мав достатньо часу для відпочинку, захоплень і спілкування з друзями.
І наостанок: не вимагайте від дитини занадто багато і не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але, якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде результат. Вірте в свою дитину, створіть сприятливе середовище для розвитку її здібностей, і вона здивує вас. Бажаємо успіхів!